Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...